Мы восхищаемся, Господь,
делами рук Твоих!
Они так велики …,
Так дивны и прекрасны!
Лишь радость всем несут
творения Твои …
Ты милосердием Своим
грехи наши прощаешь,
недуги нам целишь
и щедро наделяешь
дарами благодатными
к служенью и любви …
От всей души благодарим
за жизнь и силы, что даёшь;
за то, что к вечности ведёшь
да ото зла и от грехов оберегаешь …
Тебе хвалу мы будем петь,
доколе будем жить!
И славу воздавать вовек
плодами дел своих …
Ты, Боже, нас благослови!
Нам очень жаль, Отец Небесный,
но мысли наши и дела
порой бывают не добры
по немощи духовной
или по похотям плоти …
Об этом со стыдом
и искренней печалью
скорбим смиренно мы …
Прости!
Прости за то, что мы нередко
уйти стремимся от служенья
и в церковь иногда приходим
лишь отдохнуть от дел мирских …
Тем паче – не отдать
страдающим частичку
тепла душевного,
внимания, любви …
Мы плохо слышим ближних боль,
не чувствуем её …
Но видим слабости
да немощи других,
и осудить стремимся их,
вместо того,
чтобы плечо подставить
и вместе тяготы нести …
Прости же, Боже, нас,
Прости!
Ты дай нам мудрости и сил
всегда жить в праведности истой,
да окружать заботой ближних
и поощрять на добрые дела
любовью искренней
и верою великой …
Служение – благослови!
Пусть нас оно духовно наполняет,
ведёт к чудесному общению с Тобою,
в семью нас единит святую
и помогает возрастать
в познании Христа …
И каждый бы, идя домой,
унёс в душе с собою
желание стать чище и добрее,
с великой радостью
отдать себя служенью,
благодарить Тебя
делами и хвалой …
А здесь, чтоб все могли оставить
свои заботы и тревоги,
боязнь невзгод
и одиночества тоскливую печаль …
И лишь улыбками
цвели б от счастья лица!
Мы полагаемся, Господь,
на милосердие Твоё!
А свои души раскрывая и сердца
мы молим искренне,
к Тебе взывая с верой,
во имя Сына Твоего –
Спасителя Христа …
Аминь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
